• Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.
• Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.
• У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: „Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему”.
• Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.
• Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.
• Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.
• Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.
• Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне - оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі – новою іграшкою або солодощами.
• Учіть дитину аналізувати свої помилки.
• Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам'ятайте: дитина має право на самостійність,
• Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.
• Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.
• Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.
Психолого-педагогічні поради батькам
Стилі виховання
Авторитарний стиль (виховання за типом „Попелюшка”)
• Усі рішення приймають батьки.
• Дитина в усьому повинна підкорятися волі батьків.
• Чітке виконання правил дисципліни й порядку. Мета батьків – виховання відповідальності, уміння додати труднощі.
• Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.
• Навмисне обмеження свободи.
Наслідки:
• Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками; виникнення в дитини остраху невдачі;
• формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);
• зміна з віком характеру поводження: може виникнути рабська покірність перед начальством, жорстокість і агресія – щодо більш слабкого.
Гіперопіка
• Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини.
• Перебільшена увага до дитини.
• Головне місце в родині – для дитини.
Наслідки:
• Дитина не привчається до самостійності й відповідальності;
• у дитини виникає реакція безініціативності;
• постійне очікування невдач і поразок;
• підвищується рівень тривожності;
• урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності.
Хаотичний стиль (виховання в родині зі прогнозованими емоційними
реакціями батьків)
• Відсутність єдиного підходу до виховання, чітких вимог до дитини.
• Постійні зміни в настрої батьків із приводу проблем у дитини й впливу на неї.
Наслідки:
• Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;
• підвищується рівень тривожності дитини, імпульсивність;
• виникає неадекватна самооцінка, агресивність;
• дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;
• з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.
Демократичний стиль (авторитетний, передбачає співробітництво
батьків і дитини)
• Батьки розвивають у дитині особисту відповідальність і самостійність.
• Дитина бере участь в обговоренні сімейних проблем, прийнятті рішень.
• Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, поважають її думку.
• Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.
Наслідки:
• У школі дитина має гарний рівень адаптації, не соромиться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.
Анкета для батьків
1. Чи добре ви знаєте здібності вашої дитини?
• ні;
• намагаюся дізнатися;
• так, знаю.
2. Чи допомагаєте ви вашій дитині в розв'язанні її особистих проблем?
• у дитини немає проблем;
• навряд чи;
• так.
3. Що ви можете сказати про темперамент вашої дитини?
• Нічого;
• схожий на мій;
• знаю й ураховую його особливості.
4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини?
• не маю на це часу;
• не завжди;
• вважаю, що це важливо.
5. Чи схвалюєте ви заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?
• це пуста витрата часу;
• не знаю;
• схвалюю.
6. Якщо дитина вчинила погано, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?
• Цього не може бути;
• не знаю;
• можливо.
7. Вертаючись із роботи в роздратованому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?
• так, часто;
• не замислювався над цим;
• намагаюся контролювати свої емоції.
8. Чи часто ви подорожуєте (ходите в похід, на екскурсію) зі своєю дитиною?
• любите відпочивати на самоті;
• не доводилося;
• обов’язково, якщо є така можливість.
9. Якщо дитина прийшла додому з поганими оцінками, ви відразу починаєте гніватися?
• відразу;
• дивлячись за що;
• спочатку поговорю з дитиною.
10. Як ви вважаєте, дитина завжди прислухається до вашої думки?
• ні;
• іноді;
• думаю, моя думка дуже важлива для дитини.
